Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    А.Волинська
* * *
Усеньку зиму я перемовчала,
Заціпеніла в риштуванні справ,
Мої старі поламані причали
Байдужий вітер снігом замітав.

Здавалось — розівчилась говорити,
Німотствувала в затишку юрби,
Здавалось — найсильніші динаміти
Не збудять безсловесної раби.

Та знаю, що як тільки до нестями
Сп’янить мене свавілля грозове —
Прийдуть вірші з весняними вітрами,
Душа змертвіла — словом оживе.