Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    А.Волинська
* * *
Осінь, осінь,
Ти — як сіль на рани,
Ти роз’ятрила, стривожила минуле,
А здавалось,— в пам’яті курганах
Вічним сном давним-давно воно заснуло.

Осінь, осінь...
Біль старий голосить
І ні вдень, і ні вночі не замовкає...
Вітер павутиння срібне носить,
Облітає жовте листя, облітає...