Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    А.Волинська
* * *
Вже тепло. Вже голуби п’ють
воду з калюж відталих.
Ось-ось з-під облізлих снігів
просочиться перша трава.
Вгамуються рани нові,
старі зарубцюються рани —
І обертом знову піде
шалена моя голова!

Добро відрізняти від зла
зима мене вперто учила:
Морозила, била, кляла
закохану душу мою.
Та з першим весняним дощем
я знов безрозсудно щаслива,
І знову, як кожну весну,
я море дурниць нароблю!